Єгор Цикало висловився: "Мені не до вподоби вираз 'спортивний фронт'. Справжня лінія фронту — в Україні."

Після гри чеської ліги між Спартою та Тепліце, яка закінчилась нічиєю 1:1, позаштатному кореспонденту видання Чемпіон вдалося поспілкуватися з українським захисником Єгором Цикало. 23-річний футболіст поділився враженнями про свою нову роль нападаючого, розповів про процес адаптації до місцевого чемпіонату, а також про особливості гри в Чехії.

У своєму останньому матчі ти провів 75 хвилин на позиції форварда. Де тобі більше до вподоби грати: в атаці чи в обороні?

Звичайно, моя основна роль – центральний захисник, але я також здатен виступати в атаці і почуваюся там досить комфортно.

- Для Спарти ваша команда є досить незручним суперником, з яким важко грати. Як ти вважаєш, чому?

Безумовно, Спарта – це команда, яка завжди перебуває на вершині, тому кожен гравець перед цією зустріччю повинен налаштуватися максимально серйозно. Якщо ви прагнете не просто взяти участь у грі, а й досягти перемоги, ваша мотивація та зусилля на полі повинні перевершувати всі очікування. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб грати злагоджено і продемонструвати свої футбольні навички.

До речі, на зустрічі зі Спартою трибуни були заповнені вщерть, а місцеві вболівальники створили неймовірну атмосферу підтримки. Який стадіон у Чехії може похвалитися найяскравішою футбольною атмосферою?

- Звичайно, це або Спарта, або Славія - фанати та підтримка в них також на топ-рівні. Але особисто для мене грати на стадіоні Спарти - це щось дійсно неймовірне.

- Яке ставлення партнерів по команді до тебе?

Я почуваюся затишно в колективі. Чеська мова стала для мене практично рідною, і це має велике значення, коли ти виступаєш за межами своєї країни. Дуже приємно, що хлопці сприймають мене як одного з них, тому можу з упевненістю стверджувати, що ставлення до мене позитивне.

Яке значення має підтримка твоєї родини, яка перебуває з тобою в Празі, для твого розвитку у футболі?

- Для мене дуже важлива їхня допомога та ставлення до моїх успіхів чи невдач. Щоб не трапилось, я знаю, що вони в мене вірять і шалено за мене вболівають.

- Чи залишається час на життя поза межами футбольного поля?

- Більшість часу я займаюсь відновленням, але іноді знаходжу час, щоб сходити з хлопцями з команди на каву чи обід.

Які труднощі виникли на шляху до адаптації в чеському чемпіонаті?

У будь-якому турнірі досвід є ключовим фактором, який можна здобути лише через практику в матчах. З часом ти стаєш все більш адаптованим до умов гри. Особливо запам'яталися протистояння зі Спартою та Славією, оскільки ці команди завжди борються з найкращими на світовій арені. Я щиро вдячний за можливість виступати проти них.

- Чи почуваєшся повністю інтегрованим у чеську футбольну спільноту? Які моменти найбільше сприяли твоїй адаптації?

Так, я можу з упевненістю стверджувати, що успішно інтегрувався і відчуваю себе невід'ємною частиною місцевого футболу. За це я вдячний кільком людям, які підтримали мене і надали можливість проявити себе.

Чи відбулися якісь зміни у твоїх тренуваннях у Чехії в порівнянні з тим, як ти займався в Україні?

- Чесно кажучи, не особливо. Тренування скрізь подібні, адже футбол - це глобальна гра. Але, звісно, кожен тренер має свої нюанси, і я продовжую вчитися.

Які основні відмінності між вищою лігою та нижчими дивізіонами Чехії, в яких ти мав можливість грати протягом тривалого часу?

Основною відмінністю є темп гри та швидкість ухвалення рішень. На високому рівні ситуації розвиваються набагато швидше, і навіть найменша помилка може мати серйозні наслідки. Проте відповідальність перед командою, фанатами та собою залишається незмінною.

Які головні завдання ти ставиш перед собою на цей сезон?

Моя основна мета – це виходити на поле в кожній грі, приносити користь команді та зайняти своє місце в основному складі.

Як важлива для тебе підтримка українських фанатів, навіть коли ти перебуваєш за межами країни? Чи відчуваєш ти їхню енергію та підтримку?

Так, багато молодих людей активно спілкуються в Instagram, а з деякими з них ми зустрічаємось на стадіонах. Можу з упевненістю сказати, що відчуваю від них тільки позитивні емоції та справжню підтримку. Також багато знайомих, які добре знають мене, вірять у мої можливості та надають мені всю необхідну підтримку як під час ігор, так і в повсякденному житті.

Яким чином ти підтримуєш контакт з Україною, коли виступаєш за кордоном? Чи береш участь у волонтерських ініціативах або надаєш допомогу Збройним силам України?

Мене дратує, коли люди стверджують, що я займаюся економічною, спортивною чи волонтерською діяльністю, мовляв, це є "фронт". Насправді, справжній фронт розташований далеко за межами Чехії, в Україні, де наші бійці ведуть боротьбу і захищають свою землю.

Я маю навички гри у футбол, тому влітку, під час перерви між сезонами, я вирішив підтримати літній дитячий табір, де навчав дітей біженців. Таким чином, я зміг внести частинку радості та задоволення від гри у їхнє життя.

Чи задають твої колеги питання про Україну? Яку інформацію ти їм надаєш?

Так, вони прекрасно усвідомлюють, що коїться і хто є агресором. Їм не потрібно проводити політичні лекції. Проте, зрідка хлопці запитують про останні новини, і я ділюсь з ними тим, що знаю.

Чи є у тебе футбольні кумири, на яких ти рівняєшся у своїй грі?

Я завжди захоплювався грою Карлоса Пуйоля. Його вміння бути лідером, дисципліна та стабільність справляють велике враження. Він залишався справжньою особистістю як на полі, так і поза його межами. Завдяки цим якостям Пуйоль заслужив велику повагу як серед своїх партнерів, так і серед вболівальників. Коли мені доводилося бути капітаном у дитячих або юнацьких командах Динамо та Колоса, я завжди орієнтувався на його приклад.

- Які поради отримував від своїх тренерів у Чехії, що допомогли адаптуватися та розвиватися?

Необхідно більше спілкуватися під час гри та працювати від початку до кінця, і, на мою думку, я вже значно покращився в цьому порівняно з тим, як було на початку моєї кар'єри в Чехії.

- Ким хотів стати в дитинстві? Чи завжди футбол був твоєю основною метою?

Я займаюся футболом вже з п’яти років, тому навіть не розглядав інших кар'єрних шляхів. Мені дуже приємно, що футбол став одним з основних сенсів мого життя.

Чи маєш намір залишитися працювати в Чехії, чи, можливо, прагнеш спробувати свої сили в іншому чемпіонаті?

Мрії мають залишатися в серці кожної людини, проте поки я перебуваю в цій ситуації, мені потрібно доводити свою цінність як тренерам, так і самому собі.

- Що думаєш стосовно перспектив розвитку чеського футболу?

Протягом останніх двох років якість чемпіонату значно покращилась, і це видно не лише завдяки появі нових гравців, а й через зміну ставлення футболістів до виконання своїх обов'язків.

Які заняття або захоплення у тебе є, окрім футболу? Як ти зазвичай відпочиваєш у Празі?

- Вивчаю мови, читаю, дивлюсь фільми, граю в тенісбол чи дартс. Я живу в Тепліце, тому більше часу проводжу там із хлопцями з команди чи відпочиваю вдома. До Праги їжджу лише коли є вихідний, щоб побачиться з батьками чи друзями.

Якби футболу не існувало, яким іншим спортом я б захоплювався?

- Завжди цікавився боксом. Це кардинально інший спорт, де ти залишаєшся сам на сам із суперником, без партнерів по команді. У боксі також важлива не лише фізична сила, але й швидкість думки, кмітливість та здатність стратегічно прораховувати свої дії наперед. Це своєрідний інтелектуальний бій, який мене захоплює. До того ж, як і футбол, бокс - це завжди видовищне шоу, яке дарує емоції та драйв уболівальникам.

- Що ти найбільше цінуєш у своїй професії?

У футболі мене приваблює командний аспект. Взаємозалежність з партнерами створює атмосферу довіри та колективної роботи задля досягнення спільної мети. Мені також подобається сам процес: від тренувань до емоцій, які переповнюють під час матчів.

Михайло Реуцький для Титулу

Головний редактор - Денис Шаховець.