Криза розвитку: Як Жирона Циганкова стає символом буденності.

Сезон 2023/24 став для Жирони справжнім тріумфом — команда здобула історичне третє місце у Ла Лізі, заробивши 81 очко та забивши 85 голів. Артем Довбик виявився найкращим бомбардиром чемпіонату, відзначившись 24 голами. Багато гравців основного складу привернули увагу провідних клубів, включаючи й тренера. Це неймовірне досягнення!

Клуб уперше в своїй історії пробився до Ліги чемпіонів, значно підвищивши свої доходи завдяки підтримці City Football Group. Проте не обійшлося без відчутних продажів, хоча вони не були викликані фінансовими труднощами. Серед ключових гравців, які покинули команду, виявилися: Алейш Гарсія, Артем Довбик, Ян Коуто, Савіо та Ерік Гарсія.

Кожного з колишніх гравців замінили нові футболісти, проте результати команди помітно погіршилися, як і загальний рівень гри, що є цілком зрозумілим. На середину грудня Жирона займає дев'яту позицію в Ла Лізі, вилетіла з Кубку Короля на етапі 1/32, програвши команді з 4-го дивізіону (Логроньєс), а в Лізі чемпіонів здобула лише 3 очки за 6 зіграних матчів. Це справжня катастрофа...

Чому склалася така ситуація? У чому полягають основні труднощі? Про це, а також про те, як справи у тих, хто залишив клуб влітку, розповідає Данило Моісеєнков у своїй статті для Чемпіона.

Влітку перед спортивним директором каталонського клубу Кіке Карселем виникла важка, фактично нездійсненна місія — знайти заміну для цілої команди зірок, які принесли найбільші успіхи в історії клубу. Він доклав усіх зусиль, але цього виявилося недостатньо.

Лідери, що пішли, та їх заміни:

- Артем Довбик | Абель Руїс та Боян Міовскі

- Савіо | Брайан Хіль, Ясер Аспірілья і Арно Данжума

Алейш Гарсія та Оріоль Ромеу

- Ян Коуто | Арнау Мартінес (перебував у команді, здобув статус основного гравця)

- Ерік Гарсія | Алехандро Франсес

Практично в усіх випадках ці заміни призвели до зниження рівня гри. Абель отримав травму, Боян довго звикав до нових умов, а загалом їхня результативність залишає бажати кращого. Натомість Довбик одразу почав забивати на регулярній основі і вдало інтегрувався в тактичні схеми Мічела.

Брайан дуже старанний хлопчина. Грає на обох флангах, найкраще на лівому, виконує ті ж функції, що були у Савіо і нескінченно працює в захисті. Двигун команди. Однак у плані атакувальному він не дає того рівня, що давав бразилець, хоч і варто визнати, що Хіль теж доволі якісно грає. Данжума приходив наприкінці літа з Вільярреала і виглядав справжнім люкс-підписанням. У підсумку, станом на грудень, розчаровані всі сторони угоди. Аспірілья травмувався, однак загалом показує себе цікаво, хоч і грає правіше та у більш плеймейкерській ролі - він молодий, все ще попереду.

Ромеу - це не те саме, що Алейш. Хоча Оріоль може виконувати основні завдання контролюючого опорника, його гра помітно поступається Гарсії на один-два щаблі. Він, звісно, краще виглядає без м'яча, забезпечуючи певний баланс, але що з того, якщо його гра з м'ячем знизилася з високого рівня до звичайного? До того ж, тривала відсутність Ромеу через травму лише ускладнила ситуацію, а тренер поки що не наважується покладатися на Джона Соліса.

Арнау - дуже класний правий захисник. Він не такий, як Коуто, дає менше в атаці, не такий креативний та технічний, однак більш надійний в захисті, більш дисциплінований. Не можна 100% сказати, що Мартінес нижче бразильця за рівнем, однак він точно інший за манерою гри.

Франсес досить успішно виконав роль Еріка Гарсії, хоча здебільшого він діяв на правому фланзі. У центрі оборони Мічел поки що не готовий йому довірити цю позицію, але в ролі правого захисника, який поєднує функції латераля та центрального, Алехандро виглядав цілком прийнятно. Варто зазначити, що йому потрібно більше часу для адаптації, адже він переходить з Сегунди на рівень Ліги чемпіонів, що є серйозним викликом.

Інші підписи: Ладіслав Крейчі, Пау Лопес та Донні Ван де Бек.

З часом Крейчі став ключовою фігурою в команді, поступово витісняючи Дейлі Блінда. Чеський захисник також володіє хорошими навичками на м'ячі, хоча й поступається у цьому Дейлі. Проте, він значно надійніший у захисті, особливо коли йдеться про швидкісні атаки та боротьбу за верхові м'ячі.

Лопес фактично не виходить на поле, тому обговорювати його роль не має сенсу. Він залишається незмінно другим воротарем. Щодо Ван де Бека, то він, схоже, намагається відновити свою кар'єру, але успіхи в цьому питанні поки що непостійні. Хоча його ігровий час значно зріс у порівнянні з останніми роками, він все ще показує рівень, який далекий від того, що демонстрував у Аяксі.

В результаті, можна констатувати, що в більшості випадків, де відбулися зміни, команда стала менш потужною. Тому навіть рідкісні випадки підвищення рівня позицій або зміцнення складу не змогли компенсувати загальний негативний фон. Матеріали, що надавались Мічелу, втратили свої попередні показники, причому найбільше зниження спостерігалося в атакуючих характеристиках. У контексті гри, де головним завданням є максимально ефективне використання можливостей для забиття голів, це стало справжньою катастрофою.

Доповніть цю ситуацію травмами. Цього сезону їх справді надзвичайно багато — гравці вибувають, їх замінники виходять на поле без жодного відпочинку і також отримують травми, а ті, хто встиг відновитися, знову потрапляють у лазарет. І так все повторюється знову і знову.

Особливо прикро бачити, як Віктор Циганков, ключовий гравець нашої національної збірної та один з найцінніших футболістів Жирони, провів лише 7 матчів у Ла Лізі цього сезону — це менш ніж половина. У Лізі чемпіонів він зіграв лише 3 гри, що становить рівно половину від можливого. Постійні травми негативно вплинули на його форму, і результати це підтверджують: всього 1 гол і 1 асист за 10 матчів. Хоча Віктор не завжди демонстрував високу результативність, такі статистичні показники говорять самі за себе.

Виступи українського гравця набувають нових фарб: на мою думку, зникли різкість і швидкість, зменшилася впевненість, а також відсутність тонусу і часу для відновлення фізичної форми – все це разом створює образ тіні того футболіста, який минулого сезону вражав на правому фланзі у парі з Коуто.

Безумовно, відсутність Коуто також має своє значення. Україно-бразильське партнерство досягло чудового балансу: Циганков просувався в центр, тоді як Коуто займав фланги, або ж діяли навпаки. Їхні постійні прориви та відкриття під передачі, спільна підтримка в пресингу та захисті на своїй половині поля, а також відмінне взаєморозуміння створювали гармонійну гру.

Нещодавно Циганков повернувся до гри і показав досить непогані результати. Проте, на жаль, знову отримав травму, і його повернення очікується лише в січні. Жироні вкрай бракує здорового Віктора у хорошій формі, адже він має чудову здатність взаємодіяти не тільки з Коуто. Вже після свого переходу в клуб у січні 2023 року він створив відмінний тріо разом з Арнау та Іваном Мартіном.

Однак, навіть у цій складній ситуації існує аспект гри, в якому колишній гравець "Динамо" помітно виділяється серед інших в Іспанії. Циганков займає перше місце у Ла Лізі за показником Conducciones de alto impacto — якщо звернутися до онлайн-перекладача, це можна перекласти як "Високоімпактні проходи".

Насправді, мова йде про проходи з великим імпактом. Вони класифікуються на три категорії: перші – це ті, що сприяють переходу на чужу половину поля; другі – ті, що ведуть до входу в фінальну третину; і треті – ті, які закінчуються ударом по воротах суперника. За даними Ла Ліги, українець уже здійснив 16 таких проходів у цьому сезоні (на початок грудня), незважаючи на те, що був травмований протягом тривалого часу. На той момент він випереджав Ламіна Ямала, Вінісіуса Жуніора, Кіліана Мбаппе та багатьох інших гравців.

Отже, ми проаналізували кадрове становище: численні травми, трагедія з Циганковим та значне послаблення атакуючої сили після важкого літнього періоду. Тепер варто звернути увагу на те, як це відображається на грі команди — розглянемо деякі статистичні дані.

У минулому сезоні команда Жирона демонструвала вражаючу продуктивність, забиваючи в середньому 2.23 голи за матч у Ла Лізі. Наразі ж цей показник знизився до 1.37 голів. Таке суттєве зниження навіть важко прокоментувати. Проте, проблема не лише в реалізації, але й у створенні моментів: з 1.89 xG за гру команда опустилася до 1.28 xG/90. Це наслідок тих самих втрат.

При цьому, Жирона зберігає відсоток володіння мʼячем минулого сезону - тоді було 57.2% в середньому, а зараз 57.6%, навіть трохи більше. На мій погляд, це говорить про загальну роботу системи - вона функціонує і команда повертає собі мʼяч і зберігає його зі схожим успіхом, як і в кампанії 2023/24. Однак якість рішень та виконання з мʼячем вже на чужій половині поля явно впала.

Що стосується захисних аспектів гри, то в цьому сезоні Жирона пропускає в середньому 1.05 очок xG біля своїх воріт, в той час як минулого року цей показник становив 1.45. Це свідчить про позитивну динаміку, зумовлену, насамперед, зниженням креативності в підборі гравців, яке компенсується ефективністю нових футболістів. Вони демонструють більшу активність в пресингу, а також Крейчі та Арнау забезпечують надійність у захисті.

Мігель Гутьєррес перейшов до Жирони з мадридського Реала ще в 2022 році. Вихованець королівського клубу завжди виділявся своєю грою на мʼячі та розумінням футболу, однак не закріпився у Карло Анчелотті через проблеми в захисних аспектах.

Жирона - це команда, яка менш схильна до обережності і готова йти на певні ризики в обороні, аби вивільнити унікальні таланти Мігеля в атаці. І ці таланти дійсно вражаючі; його можна порівняти з іспанським Трентом Александер-Арнольдом на лівому фланзі, але з ще більш розширеним арсеналом навичок у створенні моментів.

Гутьєррес в атаці вміє буквально все: грати в ширині та бігати туди-сюди по флангу, проходить пресинг будь-якого типу на своїй половині, починає атаки з глибини, переводить мʼяч на інший фланг, зміщується в свою опорну зону, володіє будь-яким типом передач, але найголовніша фішка - його рух полем. Мігель грає всюди, він більше ніж просто лівий захисник, він наразі уособлює в собі поняття "тотального футболу".

Важливо відзначити, що він не просто пересувається по полю без мети, а знаходиться там, де це дійсно необхідно і де його присутність приносить користь. Наприклад, людина може забити гол, навіть не торкаючись м'яча. Для підтвердження цього можна переглянути перший гол Жирони у зустрічі з Атлетиком (2:1).

(Шановний редакторе, будь ласка, додайте відео цього голу. Огляд матчу доступний на офіційному YouTube-каналі Ла Ліги.)

Спочатку це викликало певне здивування, але тепер усі адаптувалися до нової ситуації. Мігель перемістився з лівого флангу захисту на правий фланг атаки? Це абсолютно логічно. Мігель зайняв позицію в центрі нападу? Значить, так і має бути. Якщо Мігель вже 5 хвилин грає як справжня десятка, то це, безумовно, на користь команди. Дуже рідко лівий захисник стає головним гравцем команди, особливо якщо вона має високі амбіції. Але приклад Жирони та Мігеля Гутьєрреса саме такий.

Проте каталонці можуть незабаром його втратити. У іспанця в контракті стоїть не надто велика сума відступних - лише до 40 мільйонів євро. Ще 50% з цієї суми піде Реалу, а якщо мадридці вирішать повернути його, то їм доведеться сплатити смішні, практично символічні 8 мільйонів євро. Однак, поки цього не сталося, варто дивитися матчі Жирони, хоча б щоб насолодитися грою Мігеля - одним з небагатьох позитивних моментів цього сезону.

Як було згадано раніше, влітку 2024 року Жирона втратила цілу групу ведучих гравців, які мали значний статус, принаймні, для самого клубу. На них існував великий інтерес, і внаслідок цього всі вони перейшли до більш престижних команд. Проте, на початку грудня, більшість з них виявилися швидше розчарованими, аніж задоволеними своїми новими клубами.

- Артем Довбик: Рома (трансфер за 32 млн євро+бонуси)

Артем у свій перший рік у Жироні став найкращим бомбардиром Примери, здобувши статус справжньої зірки. Він зайняв 29-е місце у голосуванні на "Золотий мʼяч", став найкращим легіонером з України та, безумовно, одним з найяскравіших українських футболістів у топ-чемпіонатах з часів Андрія Шевченка. За ним полювали клуби, такі як Атлетико, а також ходили чутки про інтерес з боку Мілана, Інтера і Вест Гема. Жирона прагнула зберегти його в своїх рядах.

Проте він зробив вибір на користь Роми. Проміжні результати викликають лише розчарування. 4 перемоги та 1 нічия в 13 поєдинках Серії А. Команда займає 11-ту позицію в італійському чемпіонаті, а за декілька місяців сезону вже відбулося дві зміни тренера. У Лізі Європи команда посідає 21-ше місце. Відхід від стратегії Мічела явно не пішов Артему на користь.

- Алейш Гарсія: Баєр (трансфер за 20 млн євро)

Гарсія став душею Жирони, відіграючи ключову роль у команді. Він був справжнім футбольним генієм, обертовим механізмом гри, схожим на місцевого Тоні Крооса. Саме тут, у Жироні, він подолав ряд поразок і досяг успіху в Прімері. Завдяки тренеру Мічелу він розкрив свій потенціал і потрапив до збірної Іспанії, а також отримав запрошення від Барселони — клубу, про який мріяв, як сам зізнається.

Це був ідеальний союз. І як потім казав сам Алейш, він пішов до Леверкузена тільки за однієї причини - Хабі Алонсо. Це була єдина людина, яка могла змусити його залишити Жирону. По каталонцям це ударило неймовірно сильно, сам Гарсія поки не став ключовим гравцем у Алонсо, однак регулярно отримує практику - хоча до рівня гри в Жироні йому ще далеко.

Проте на командному рівні все доволі добре: 3 місце Бундесліги, пройшли Баварію в Кубку Німеччини, 6 місце в Лізі чемпіонів. Все прекрасно.

- Савіо: Завершення оренди в Манчестер Сіті

Ситуація з Савіо є досить незвичною. Він був придбаний Труа у ПСВ, але за французьку команду так і не вийшов на поле. Натомість, гравець перейшов до Жирони на умовах оренди. Під керівництвом Мічела Савіо продемонстрував себе як один із найперспективніших вінгерів у світі, вражаючи своєю яскравою та ефективною грою.

Тут підключився Манчестер Сіті, який викупив його з Труа. Але як викупив - переклав з кишені в кишеню. Труа належить City Group, як і власне сам Сіті, як і частина акцій Жирони. Принцип тут саме такий. Однак від того не легше.

Жирона без Савіо зазнала значних втрат, і сам бразилець не отримав нічого вражаючого в Сіті з футбольного боку. Як вінгер, він має здібності та обов'язок забивати голи, але під керівництвом Гвардіоли станом на грудень його рахунок дорівнює 0. Нуль! Де поділася та неперевершена яскравість і креативність? Савіо, як і багато інших гравців під керівництвом Хосепа, став схожим на робота, що виконує лише базові завдання: отримав, потримав, віддав. У Жироні його гра виглядала значно краще.

Ян Коуто: Завершення оренди в Боруссії Дортмунд.

Коуто став ще одним гравцем, якого Жирона орендувала у Манчестер Сіті, причому це відбувалося протягом двох років. Однак через регуляції УЄФА, можливість ще однієї оренди або трансферу виявилася неможливою, оскільки обидва клуби беруть участь у Лізі чемпіонів. У результаті, Яна вирушила в оренду з правом викупу до команди, яка не має жодних зв'язків із Сіті — до Дортмунда.

Результат станом на середину сезону жахливий. 11 матчів у всіх турнірах. Травми все псують. Черговий футболіст, якому відхід із Жирони не пішов на користь.

- Ерік Гарсія: Барселона (кінець оренди)

Ерік є найменш критичним випадком разом із Пабло Торре. Останній також був орендований з Барселони, однак не мав значного впливу на гру і тому не потрапив у вищезгадані списки. Гарсія ж грав важливу роль, але його успішно замінили.

Ерік в Барселоні, безумовно, не виконує таку значущу роль, як у Жироні. Зараз він лише гравець ротації, і навіть не в захисній лінії, а в центрі поля. До того ж, він часто страждає від травм. Отже, можна з упевненістю стверджувати, що в Жироні його ситуація була кращою.