Марусяк прагне потрапити в десятку найкращих, в той час як Крафт відстоює свій титул. Огляд Кубку світу зі стрибків з трампліна.
Уже в п'ятницю, 22 листопада змішаним командним турніром у норвезькому Ліллехаммері стартує новий, 46-й в історії сезон Кубку світу зі стрибків на лижах з трампліну - найпопулярнішого в Європі зимового виду спорту. Столиця Олімпіади 1994 року є регулярною локацією для Кубку світу, проте відкриття сезону востаннє відбувалося на "Лісгордсбаккен" ще 12 років тому.
Основними подіями нової зимової кампанії стануть традиційне щорічне Турне чотирьох трамплінів та чемпіонат світу з лижних видів спорту, запланований у Тронхеймі з 26 лютого по 8 березня.
Що стосується календаря Кубку світу, то тут змін вкрай мало. Етап у Лейк Плейсіді залишився у своєму лютневому часовому слоті, а це значить, що на стрибунів знову чекатимуть два поспіль заокеанські перельоти: спочатку - в США, а потім - у японський Саппоро. Міжнародна лижна федерація (FIS) обіцяє перенести етап у Лейк Плейсіді на грудень починаючи з сезону-2025/26.
Після Турне на нас чекає майже двотижнева пауза. Це пов'язане з тим, що 10-12 січня мав відбутися етап у Валь ді Ф'ємме, на арені майбутньої Олімпіади-2026. Проте реконструкція трампліну йде з відставанням від графіку, і підготувати арену до січневого етапу організатори не встигають.
Норвезька багатоденка Raw Air цього разу проводитиметься лише у двох локаціях - Осло та Вікерсунді. Після дебюту в минулому сезоні зникла з календаря польська багатоденка PolSki Tour. У зв'язку з цим Щирка у програмі Кубку світу-2024/25 немає, а етап у Віслі перенесено з січня на грудень.
Сезон традиційно завершиться 30 березня з польотного етапу в Планіці. У рамках Кубка світу 2024/25 заплановано 29 індивідуальних стартів та 7 командних змагань. Серед цих 7 командних турнірів лише 2 проходитимуть у класичному форматі для чотирьох стрибунів. Крім того, спортсменів очікують три змішані змагання та 2 турніри у форматі SuperTeam, де команди складатимуться з дуетів, а не квартетів, і буде проведено по три спроби замість традиційних двох.
Зміни в регламенті виявилися незначними. Найважливіше з них - це введення обмеження на кількість костюмів, які стрибунам дозволено використовувати протягом сезону: максимум 5. Це рішення має на меті створити більш рівні умови для малих і фінансово обмежених команд, таких як українська, у порівнянні з великими збірними, які мають можливість використовувати більше костюмів завдяки своїм значним бюджетам.
Крім того, додаткову квоту отримають команди, члени яких в минулому сезоні здобули медалі у особистих змаганнях на юніорському чемпіонаті світу. Йдеться про представників Австрії, Німеччини та США. Хоча ці квоти не призначені для конкретних спортсменів, їх можуть заповнити лише юніори або ті стрибуни, які раніше отримали ці нагороди. Після проведення наступного юніорського чемпіонату світу в лютому 2025 року старі квоти будуть перерозподілені серед медалістів нового турніру.
Цей факт поки що важко усвідомити, але українські вболівальники стрибків з трампліна мають вагомі причини для оптимізму перед початком нового сезону. Ключовою фігурою, що викликає цей позитив, є Євген Марусяк. Цей 24-річний спортсмен з Івано-Франківщини довгий час залишався на другорядних ролях у Кубку світу, але несподівано продемонстрував вражаючі результати в середині позаминулого сезону. Відтоді він постійно радує нас надзвичайно високими досягненнями, які є рідкістю для українських стрибунів. Його успішний прорив на новий рівень значною мірою зумовлений приходом до команди збірної України словенського тренера-консультанта Янеза Дебелака.
У минулому сезоні Євген зробив суттєвий прогрес. На Кубку світу він майже досягнув топ-10 на етапах, зайнявши 11-е місце у Вікерсунді та 15-е - в Планіці. У кваліфікаціях він навіть потрапив до десятки найкращих, зайнявши 5-е місце в Планіці. Крім того, він кілька разів поліпшував національний рекорд України в стрибках на дальність, досягнувши вражаючого результату 228,5 метра.
Втім, стабільності Марусяку надалі не вистачало. Євген знову суттєво додав лише під кінець сезону, його любов до польотних трамплінів стала ще більш помітною. Але навіть попри невдалу першу половину зимової кампанії, українець завершив сезон на 45 місці в загальному заліку Кубку світу з 57 очками в активі - рівень, який для вітчизняних стрибунів ще зовсім недавно був недосяжним. Проте, переконаний, ця планка - далеко не стеля можливостей для Євгена.
Влітку Марусяк разом зі своєю командою активно тренувався за кордоном, переважно в Польщі (Вісла, Закопане) та Словенії (Планіца). Крім того, він брав участь у Літньому Гран-Прі (ЛГП). Незважаючи на те, що на більшості змагань склад учасників не був дуже представницьким, результати Євгена не вражали: він здебільшого фінішував близько 30-го місця, поступаючись навіть спортсменам, яких раніше вважали менш підготовленими.
Фінальний старт літнього сезону в німецькому Клінгенталі вже зібрав майже всіх найсильніших спортсменів, і в такій сильній конкуренції українець вразив, зайнявши 12-те місце. Динаміка його прогресу явно позитивна, і є всі підстави сподіватися, що цього року йому вдасться уникнути суттєвого падіння результатів у першій половині сезону, як це було минулого року. Він має всі шанси регулярно здобувати очки на Кубку світу на різних типах трамплінів. Для цього важливо зосередитися на покращенні швидкості на розгоні та якості приземлень, адже саме з цими аспектами у Євгена іноді виникають труднощі.
Що стосується його багаторічного партнера по команді Віталія Калініченка, то він до своїх перших очків на Кубку світу дістатися поки що не може. Та й на ЛГП Віталію це вдавалося робити лише 5 разів за кар'єру (і жодного разу - в 2024 році). Хоча в окремих стартах на Кубку світу минулого сезону 31-річний українець виглядав не гірше за Марусяка та демонстрував рівень, достатній для реальної боротьби за топ-30. Чого вартує хоча б 24 місце в кваліфікації на третьому етапі Турне чотирьох трамплінів у Інсбруку! Залишається лише сподіватися, що у новому сезоні Віталій буде здатний видавати стрибки такого рівня набагато частіше.
Щодо майбутніх планів збірної України, то під керівництвом Володимира Бощука команда візьме участь у відкритті Кубка світу, яке відбудеться в Ліллехаммері. Це буде історичний момент, адже українські спортсмени вперше змагатимуться у міксті: до складу, що складається з Марусяка та Калініченка, приєднаються Жанна Глухова та Тетяна Пилипчук. Після цього, як і в минулому році, українці пропустять другий етап Кубка світу, який проходитиме у фінській Руці. Також команда не планує брати участь у змаганнях у японському Саппоро з 14 по 16 лютого, а також у Лахті, Фінляндія, з 21 по 23 березня. Проте цікаво, що про можливу відсутність на етапі в Лейк Плейсід не було зазначено, тому не виключено, що в новому сезоні збірна України вирушить у турне по США.
У статусі чинного володаря Кубка світу підходить до старту нового сезону Штефан Крафт. У минулій кампанії австрієць завоював Великий кришталевий глобус (ВКГ) втретє в кар'єрі, й саме третій тріумф легендарного австрійця був найбільш переконливим і домінуючим: 13 перемог і 20 подіумів на етапах, 2149 очок у загальному заліку та на додачу - золото чемпіонату світу з польотів. По ходу минулого сезону Крафт побив рекорд Янне Ахонена за кількістю подіумів на Кубку світу за кар'єру та став третім стрибуном в історії (після Матті Нюканена та Грегора Шліренцауера), який подолав позначку в 40 перемог на етапах.
Літнє Гран-Прі Штефан розпочав настільки впевнено, ніби міжсезоння навіть не існувало: він здобув дві вражаючі перемоги на першому етапі в Куршевелі, хоча суперники були не з найсильніших. Однак, ближче до завершення літнього циклу австрієць вже не демонстрував такої ж сили, фінішувавши на 3-му та 5-му місцях у Хінценбаху. Далі, його виступ на осінньому чемпіонаті Австрії виявився ще менш вдалим - він зайняв лише 4-е та 7-е місця у особистих змаганнях на нормальному та великому трамплінах відповідно.
Негативна динаміка, падіння форм? Схоже, що так. Проте сам Крафт стверджує, що результати передсезонних тестів демонструють, що він має навіть кращу фізичну підготовку, ніж рік тому. Проте вже минуло 20 років, відколи жодному спортсмену не вдалося виграти ВКГ двічі поспіль (остання перемога належала Янне Ахонену в 2004-2005 роках), і є обґрунтовані сумніви щодо того, чи зможе Штефан подолати цю тенденцію.
Загалом, австрійська збірна в останні кілька років демонструє вражаючу силу, займаючи позицію однієї з найкращих команд у світі. Очікування можуть бути не лише на рахунок її лідера. Минулого сезону Ян Хьорль досягнув піку своєї кар'єри, здобувши 2 перемоги та 8 подіумів у етапах Кубку світу, а також зайняв четверте місце в загальному заліку. На Літньому Гран-Прі (ЛГП) австрійський спортсмен, за винятком фіналу в Клінгенталі, стабільно потрапляв до топ-6, тож є всі підстави сподіватися на його успіхи в новому сезоні.
Міхаель Хайбьок пережив своєрідне відродження в минулій кампанії, хоча на етапі ЛГП 33-річний спортсмен виглядав не надто переконливо. Проте, він став переможцем осіннього чемпіонату Австрії на великому трампліні. Не відстає від нього і головний ветеран команди — 39-річний Мануель Феттнер, який залишається активним учасником змагань.
Даніель Хубер може стати непередбачуваною силою у світі спортивних змагань. Після довгого періоду невдач та травм, які переслідували його останні два роки, він нарешті зумів відновитися та подолати труднощі. Наприкінці минулого сезону 31-річний австрієць продемонстрував вражаючі результати, здобувши дві блискучі перемоги у Вікерсунді та Планіці, а також виграв Малий Кубок світу в польотах — при цьому раніше ніколи не вважався спеціалістом у стрибках на великих трамплінах. Хоча влітку його виступи не були такими вражаючими, є велика ймовірність, що взимку він стане ключовим гравцем у своїй команді.
У липні Філіпп Ашенвальд, після 13-місячної перерви, знову розпочав свої тренування. Він довго проходив реабілітацію після розриву хрестоподібних зв’язок у коліні. Очевидно, що не слід очікувати від 29-річного австрійця миттєвого повернення до колишньої форми.
В Австрії є потужне молоде покоління, яке вражає своїми досягненнями. Одним з найяскравіших його представників є Даніель Чофеніг. Хоча минулий сезон, зокрема його середина, не виявився для нього найуспішнішим, сумнівів у потенціалі 22-річного австрійця не виникає. Його перемога на етапі ЛГП у Хінценбаху після двох серйозних м'язових травм і місячної перерви в тренуваннях говорить сама за себе!
Завдяки новій квоті, чинний чемпіон світу серед юніорів Штефан Ембахер зможе регулярно брати участь у змаганнях Кубка світу. Він дебютував у цьому турнірі минулого сезону, де одразу зайняв 13 місце на етапі в Інсбруку. Не менш цікавим є й Йонас Шустер, син колишнього тренера збірної Німеччини. У вересні 21-річний спортсмен здивував усіх, ставши чемпіоном Австрії на трампліні К-90. Проте є одна проблема: Шустер є спеціалістом з 90-метрових трамплінів, а у новому сезоні Кубка світу не заплановано жодного змагання на таких спорудах.
Після провального сезону-2022/23 минула зимова кампанія для збірної Німеччини виявилася досить непоганою - особливо, її перша половина, коли Бундестім на рівних конкурував з Австрією в Кубку націй. Влітку в тренерському штабі Штефана Хорнгахера знову відбулися невеличкі зміни: Міхал Долежал повернувся в Польщу, а його замінив відомий у минулому стрибун Максімільян Мехлер.
Лідером збірної Німеччини залишається Андреас Веллінгер, чий минулий сезон кубкового змагання став найвдалішим у його професійній кар'єрі. Дворазовий олімпійський чемпіон здобув другу позицію на Турне чотирьох трамплінів та фінішував у трійці найкращих у загальному заліку Кубка світу. Восени Андрі переміг на етапі ЛГП у Хінценбаху, а потім впевнено завоював два золота на чемпіонаті Німеччини. Схоже, що до початку нового сезону Веллінгер підходить у відмінній формі та є одним з основних претендентів на перемогу в Кубку світу.
Минулий сезон виявився вкрай суперечливим для його зіркового товариша по команді, Карла Гайгера. З одного боку, він розпочав змагання з непоганими результатами, здобувши дві перемоги на домашньому етапі в Клінгенталі. Проте, з іншого боку, його форма суттєво погіршилася в середині та наприкінці сезону, що призвело до зниження його позицій аж до 17 місця в загальному заліку Кубка світу. На осінньому чемпіонаті Німеччини Карл продемонстрував свою силу, зайнявши друге місце в команді, але значно відставав від Веллінгера.
Маркус Айзенбіхлер повертається до Кубка світу після пропуску минулого сезону. У результаті скорочення квот для провідних команд, шестиразовий чемпіон світу не зміг потрапити до складу на початку минулої зимової кампанії. Це рішення тренера Хорнгахера стало для Маркуса значним психологічним випробуванням, і під час сезону він виглядав недостатньо конкурентоспроможним навіть у Континентальному кубку. Проте, наприкінці зимового сезону Айзенбіхлер зумів знайти свою гру та здобути кілька перемог у другому дивізіоні. Його літні виступи не вразили, але виявились достатніми для відновлення місця в основному складі збірної Німеччини — ми зможемо побачити його на етапі в Ліллехаммері.
У віці 33 років раптово видав свій найкращий сезон у кар'єрі П'юс Пашке: перша перемога на Кубку світу, сумарно три подіуми та 10 місце в загальному заліку. Втім, навіть у свій найкращий сезон Пашке залишався яскраво вираженим "декабристом": починаючи з січня у нього пішов відчутний спад форми. Повторити настільки успішний сезон ветерану буде дуже непросто, проте стабільно набирати очки на Кубку світу йому під силу. Інший ветеран, Штефан Ляйє, на старті минулого сезону в Руці вперше за майже чотири роки піднявся на подіум на Кубку світу, проте також здав у другій половині кампанії та декілька разів підводив збірну Німеччини у командних турнірах.
Щодо молодого покоління, основні надії покладаються на Філіппа Раймунда, який минулого сезону здобув свій перший подіум на Кубку світу в Лейк Плейсіді. Натомість Константін Шмід, який багато років вважався провідним талантом нової німецької генерації, зазнав труднощів у своєму розвитку і в минулому сезоні тривалий час залишався поза основним складом Бундестіму. Він також не з’явиться на стартовому етапі в Ліллехаммері.
Дуже вірять у збірній Німеччини у Юстіна Ліссо, якого влітку включили до основної тренувальної групи команди відразу після того, як він відновився після розриву хрестоподібних зв'язок коліна. Проте незабаром Ліссо знову отримав аналогічну травму, і новий сезон також пропустить з дуже туманними перспективами повернутися на високий рівень у майбутньому. Завдяки додатковій квоті для призерів юніорського чемпіонату світу в Ліллехаммері виступить Адріан Тіттель, для якого це буде дебют на Кубку світу.
Збірна Словенії наприкінці минулого сезону втратила багаторічного лідера команди, Петера Превца, який перед виходом на пенсію видав свій найкращий відрізок за багато років і замкнув топ-5 загального заліку. Проте зараз у збірної Словенії прекрасний підбір виконавців, який дозволить перенести втрату лідера команди максимально безболісно. Один простий факт: у минулому сезоні на етапах Кубку світу перемоги здобули відразу п'ять різних словенців.
Серед учасників виділявся Анже Ланішек, хоча він пропустив півтора місяця сезону через травму коліна. За своїми можливостями цей словенець має потенціал конкурувати за найвищі позиції в загальному заліку. Особливо це можливо, якщо йому вдасться уникнути традиційного падіння форми в січні та показувати стабільні результати на основних змаганнях, не поступаючись своїм кваліфікаційним показникам.
Чинний чемпіон світу на великому трампліні, Тімі Зайц, має величезний потенціал, але йому бракує стабільності. Його пристрасть до польотів занадто помітна, що іноді заважає досягти бажаних результатів. Іншим яскравим представником у цій дисципліні є Домен Превц, який у минулому сезоні здобув свою першу перемогу на Кубку світу за п'ять років. Цікаво, що він виграв не на гігантському трампліні, а в Саппоро. Загалом, для Превца-молодшого цей зимовий сезон виявився найуспішнішим за останні роки, проте проблеми зі стабільністю залишаються актуальними.
Свою першу перемогу на Кубку світу в минулому сезоні здобув Ловро Кос. Переміг він навіть двічі: у Лейк Плейсіді та в Лахті, у підсумку посівши 9 місце у загальному заліку. Кос може бути дуже небезпечною темною конячкою на Турне чотирьох трамплінів, де він зазвичай помітно додає.
Провалив минулий сезон ще один блискучий майстер польотів, Жига Єлар. Схоже, за літо впоратися зі своїми проблемами він не зумів, і залишився поза складом команди на перший етап Кубку світу в Ліллехаммері. Зате увійшов до нього 23-річний Жак Могель. Також з молодого покоління словенців варто відзначити 21-річного Максіма Бартоля.
Збірна Японії наразі переживає непрості часи, але яскрава гра Рьою Кобаясі дозволяє відволіктися від проблем команди. У минулому сезоні він втретє став переможцем Турне чотирьох трамплінів і завершив сезон на другій позиції в загальному заліку Кубка світу. Рьою не покидає топ-5 генеральної класифікації вже шість сезонів поспіль, що є рекордом у рамках Кубка світу.
Влітку Кобаясі з'явився на ЛГП лише на останніх двох етапах: у Хінценбаху (17 та 14 місця) та у Клінгенталі, де замкнув топ-6. Осінні внутрішні японські змагання говорять про те, що до старту нового сезону Рьою підходить у бойовій формі, що робить його одним із головних фаворитів Кубку світу.
Окрім Кобаясі-молодшого, справжньою яскравою зіркою цієї японської збірної можна вважати лише Рена Нікайдо. У минулому сезоні йому вдалося перенести свій вражаючий літній рівень успіху на зимовий період, завдяки чому він почав стабільно пробиватися до топ-10.
Для багаторічного другого номера японської збірної, Юкія Сато, кардинальні зміни в технічному регламенті перед початком минулого сезону стали справжнім шоком. Внаслідок цих змін, спортсмену довелося перейти на лижі, які на 6 см коротші. Наразі Сато все ще не може оговтатися від цього виклику.
Старший брат Рьою Кобаясі, Юнсіро, стабільно набирає непогані очки на Кубку світу, проте не більше того. А ось Наокі Накамура минулий сезон провалив. Влітку на внутрішніх японських змаганнях дуже яскраво проявив себе Томофумі Наїто, проте до основного складу збірної Японії на Кубок світу він поки що не відібрався.
Чергову молодість у минулому сезоні пережив 52-річний суперветеран Норіакі Касаї, який вперше за 5 років набрав очки на Кубку світу, при чому, зробив це чотири рази. Влітку на фоні партнерів по збірній Японії він виглядав непогано, проте до складу команди на перші етапи нового сезону все ж не потрапив. Втім, цілком імовірно, що по ходу сезону Касаї на Кубку світу все ж з'явиться - рівень конкуренції в збірній Японії зараз далеко не захмарний.
Збірна Норвегії стала єдиною з провідних команд у стрибках, яка влітку змінила свого головного тренера. Ці зміни були неминучими. Протягом минулого сезону виник конфлікт між тренером команди Александером Штоклем та спортсменами, який, завдяки зусиллям Йоханна Андре Форфанга, став відомим публіці. Після 13 років керівництва австрійського спеціаліста його місце зайняв Магнус Бревіг, ставши першим вітчизняним тренером на цій посаді з 2002 року.
Як часто буває, зміна тренера, незалежно від його професійних навичок, приносить спортсменам новий імпульс та короткочасний позитивний вплив. Так сталося і на цей раз. Здається, що основним вигодонабувачем кадрових змін у тренерському штабі збірної Норвегії став Маріус Ліндвік. Олімпійський чемпіон Пекіна, хоч і не здобув перемогу на ЛГП, проте залишався непереможним у літньому циклі, вигравши всі три змагання. Після цього Маріус також з упевненістю здобув перемогу на осінньому чемпіонаті Норвегії.
Перед початком нового сезону Ліндвік безсумнівно вважається одним із основних претендентів на перемогу, поряд із Кобаясі, Веллінгером і Крафтом. Незважаючи на це, здається, що можна з упевненістю стверджувати, що короткий період спаду у кар'єрі Маріуса, викликаний, зокрема, змінами в технічних правилах, вже позаду.
Для Йоханна Андре Форфанга, лідера опозиції до Штокля, минулий сезон, як не дивно, став найкращим за останні роки: сьоме місце у загальному заліку та перша за більш ніж 5 років перемога на Кубку світу. На ЛГП 29-річний норвежець не виступав узагалі, тепер йому потрібно доводити, що весь скандал з публічним листом до Норвезької лижної федерації в розпал минулого сезону він затіяв не дарма.
Поступово відновлюється не лише Ліндвік, а й Халвор Егнер Гранеруд, для якого попередній сезон виявився невдалим. Якщо раніше норвежець мав явні труднощі зі швидкістю на розгоні та рівномірністю відштовхування, то в минулій зимовій кампанії здавалося, що йому бракувало елементарної фізичної підготовки та сили відштовхування. Однак дворазовий володар Кубка світу показав сильні результати на літньому гран-прі, зокрема зайняв третє місце на фіналі в Клінгенталі, де конкуренція була дуже серйозною. Однак викликає занепокоєння те, що, як і Форфанг, Гранеруд не зміг продемонструвати добрих результатів на осінньому чемпіонаті Норвегії.
Крістоффер Еріксен Сундал пізно розпочав підготовку до нового сезону, відновившись від травми меніска лише в липні. Однак вже восени він демонстрував відмінну форму на ЛГП, в трьох змаганнях жодного разу не опустившись нижче 7-го місця. Тим часом його одноліток Бенжамін Остволд поки що не зміг піднятися на якісно новий рівень.
Роберт Йоханссон у минулому сезоні надовго випадав з основного складу команди та пропустив значну частину Кубку світу, проте видав досить солідну кінцівку зимової кампанії, що в цілому для нього є звичним явищем. Тому доволі слабкі виступи 34-річного ветерана на ЛГП навряд чи можна розцінювати як тривожний симптом.
Минулого сезону національна команда Польщі продемонструвала найгірший результат у XXI столітті. У першій половині сезону "біло-червоні" не змогли потрапити навіть до топ-10 на етапах Кубка світу, але наприкінці зимового періоду їм вдалося хоч трохи покращити свої показники. Після таких невдалих виступів було б зрозумілою зміна тренерського складу. Хоча перестановки дійсно відбулися, наставник команди Томас Турнбіхлер залишився на своїй посаді.
Серед асистентів з'явилися колишній тренер другого складу польської збірної Мацей Мацюшак та австрієць Арвід Ендлер. Водночас, тренерський склад резервної команди змінився: Давід Їрутек і Радек Жидек залишили свої посади, а їх місця зайняли Войцех Топур у ролі головного тренера та Кшиштоф Бєгун як асистент.
Проте головною зміною в керівництві стало запрошення вигнаного з Норвегії Александера Штокля на посаду спортивного директора Польського лижного союзу. Повідомляється, що він відповідатиме за стрибковий та двоборський напрямки, але незрозуміло, що саме входитиме до його обов'язків та повноважень. Не виключено, що це лише пролог до можливого призначення австрійського фахівця на посаду головного тренера команди у майбутньому.
Втім, очевидно, що головна проблема не у верхівці айсберга, а в труднощах зі зміною поколінь. Впродовж багатьох років збірна Польщі була найбільш віковою серед топкоманд, і розраховувала виключно на трійку зіркових ветеранів - Каміль Стох, Давід Кубацкі та Пьотр Жила. Проте вони не могли вічно видавати результат і своїми успіхами відволікати увагу від слабкості наступних поколінь польських стрибків. І тут дивує скоріше те, що усі ці проблеми повною мірою вилізли назовні лише у минулому сезоні.
Для всіх трьох зіркових ветеранів минулий сезон виявився невдалим, і обов'язки лідера команди вимушено взяв на себе Александер Жніщоль. Він робив все можливе: у другій частині сезону 30-річний стрибун (так у збірній Польщі вважається молодим) почав більш-менш стабільно потрапляти до топ-10, а наприкінці зимової кампанії здобув свої перші два подіуми на Кубку світу.
Літнім сезоном Жніщоль взяв участь у трьох етапах ЛГП, що дозволило йому стабільно фінішувати в межах 8-10 позицій. Проте, ці результати стосуються лише початкової частини літа і навряд чи можуть слугувати надійним показником можливостей Александера в зимовому циклі.
Переможцем ЛГП став інший спортсмен з Польщі, Павел Вонсек. Проте важко стверджувати, що він блискуче виступав у літньому циклі. Павел досяг успіху завдяки своїй наполегливості: він не пропустив жодного змагання в рамках ЛГП і здобув лише дві перемоги - одну з яких на етапі в Ришнові, що вирізнявся невеликою конкуренцією. А коли на фіналі в Клінгенталі зібралися практично всі найсильніші спортсмені, Вонсек зайняв лише 25-ту позицію. Факти свідчать самі за себе: поляк виграв ЛГП, набираючи в середньому всього 36,56 бала за старт, що стало антирекордом у історії турніру.
Тому не варто надто серйозно сприймати перемогу Вонсека на ЛГП як свідчення значного прориву на новий рівень. Проте, це не зменшує важливості того, що останніми роками він був чи не єдиним молодим польським стрибуном, який демонстрував справжній прогрес. Зокрема, 25-річний спортсмен успішно виступив на осінньому чемпіонаті Польщі. У новому сезоні від Павела очікують щонайменше стабільного заробітку очок і часом боротьби за місця в топ-10 на Кубку світу.
Що стосується зіркових ветеранів збірної Польщі, то Каміль Стох після провального минулого сезону вирішив піти на самопідготовку. Він працює під керівництвом двох колишніх наставників команди - Міхала Долежала та Лукаша Кручека. Особливих успіхів від Стоха на старті сезону очікувати не варто, оскільки наприкінці серпня він надірвав латеральну зв'язку коліна та вибув з тренувального процесу на місяць.
Незважаючи на це, Каміль потрапив до складу команди для першого етапу Кубку світу, тоді як Пьотр Жила залишився поза командою. У вересні він переніс операцію на коліні, але вже через кілька тижнів знову почав тренування. Проте його виступ на чемпіонаті Польщі виявився невдалим. У лютому Жила має намір захищати титул чемпіона світу на нормальному трампліні, і сподівається до того часу відновити свою оптимальну форму.
Давід Кубацкі, на відміну від своїх колег по команді, зміг уникнути травм у міжсезоння. Проте його виступи влітку не стали вражаючими — він зайняв лише 8-у позицію в загальному заліку ЛГП. Це особливо дивно, адже Давід завжди приділяв велику увагу підготовці до літнього циклу.
До основного складу польської команди на Ліллехаммер приєднався Мацей Кот — ще один досвідчений ветеран, чия кар'єра вже давно втратила колишню яскравість. Якуб Вольни, який колись вважався дуже перспективним гравцем, за останні два сезони не зміг набрати жодного очка на Кубку світу, а під час минулої зимової кампанії навіть мав конфлікт із попереднім тренерським штабом резервної команди. Ситуація не краща й у його родича, Томаша Пільха, племінника Адама Малиша, якому також у молодості пророкували великі досягнення.
Одним з молодих польських спортсменів, на яких варто звернути увагу, є Качпер Юрошек, а також 18-річний Клеменс Йоняк, який вражаюче переміг на осінньому чемпіонаті Польщі на нормальному трампліні в жовтні. Тим часом, Клеменс Муранька оголосив про завершення своєї кар'єри влітку. Серед перспективних резервістів Польщі також варто виділити Анджея Стенькалу.
Впродовж багатьох років розрив у класі між 6 топзбірними та рештою в стрибках з трампліну був досить відчутним, проте в останні декілька років ситуація почала змінюватися. Після того, як збірну Швейцарії влітку 2023 року очолив Руне Велта, найкращий сезон у своїй кар'єрі видав Грегор Дешванден. Він до останнього боровся з Владіміром Зографскі за перемогу в ЛГП, після чого, на відміну від болгарина, видав сильний зимовий сезон: перші два в кар'єрі подіуми на Кубку світу та рекордне для себе 18 місце в загальному заліку. І 33-річному ветерану варто дуже постаратися, щоб залишитися на такому рівні й у новому сезоні.
Кілліан Пайєр, партнер по команді, переживає не найкращі часи в своїй кар'єрі, хоча його потенціал, як бронзового призера ЧС-2019, добре відомий. Легендарний ветеран Сімон Амманн все ще активно виступає. Після успішних виступів на Континентальному кубку минулого сезону 21-річний Ремо Імхоф зміцнив свої позиції в основному складі збірної Швейцарії. Проте на першому етапі в Ліллехаммері його не буде: Велта обрав 18-річного Фелікса Трунца, який фінішував у топ-5 на останньому чемпіонаті світу серед юніорів. Що стосується Кубка світу, то Фелікс лише починає: він має всього три старти (без жодного набраного очка) на етапі в Лахті в минулому сезоні.
У збірної США формується надзвичайно перспективне молоде покоління, до якого належать Ерік Белшоу та Тейт Франц, віком 20 і 19 років відповідно. У минулому сезоні Белшоу вперше в кар'єрі потрапив до топ-10 на Кубку світу і здобув бронзову медаль на юніорському чемпіонаті світу. Хоча Франц поки що не досяг таких висот, його потенціал також вражає.
У минулому сезоні під керівництвом Якуба Їрутека збірна Італії підсилилася новими гравцями. Колишній призер юніорських чемпіонатів світу Алекс Інсам поки що не потрапив до топ-10 на Кубку світу, але демонстрував стабільність, регулярно набираючи хороші бали. На відміну від нього, його товариш по команді Джованні Брезадола не може похвалитися такою ж стабільністю, проте у вдалі дні здатний приємно здивувати — двічі він вже потрапляв до топ-10 на Кубку світу. Нажаль, на фінальному етапі минулого сезону в Планіці Джованні отримав травму, порвавши хрестоподібні зв'язки коліна, і його повернення очікується лише в другій половині сезону. Поки що Інсама підстрахує Андреа Кампрегер, який дебютував на Кубку світу в минулому сезоні і відразу ж продемонстрував свій великий потенціал. Тепер важливо, щоб він частіше проявляв свої здібності на основних змаганнях, а не лише на тренуваннях.
У міжсезонний період збірна Фінляндії вирішила змінити головного тренера. Лаурі Хакола залишив свою посаду, і його місце зайняв Ігор Медвед, словенський спеціаліст. Він відразу висловив думку, що проблеми фінських стрибунів можуть бути пов’язані з надмірною вагою атлетів. Незважаючи на серйозні труднощі, з якими стикається команда, а також фінансові проблеми, є достатньо талановитих спортсменів для формування конкурентоспроможного складу. Ніко Кютосахо вразив усіх, зайнявши 7-е місце на чемпіонаті світу з польотів у Таупліці, а потім двічі потрапляв до топ-10 на Кубку світу. Варто зазначити, що Ніко не був задоволений підходом Лаурі Хаколи до тренувань, тому ще до змін у тренерському штабі вирішив займатися самостійно.
Ми з нетерпінням чекаємо на відновлення Вілхо Палосаарі, чемпіона світу серед юніорів 2023 року, який майже весь минулий сезон пропустив через проблеми зі спиною. Каспері Валто добре зарекомендував себе в минулому сезоні. На жаль, Ету Ноусіайнен, як і Брезадола, отримав розрив хрестоподібних зв'язок коліна під час фіналу сезону в Планіці і зможе повернутися до тренувань лише в грудні. Антті Аалто, який колись вважався дуже перспективним спортсменом, здатний стабільно набирати очки.
Чеська збірна намагається вийти з тривалої кризи, організувавши тренувальні збори з австрійською командою. Проте, окрім досвідченого Романа Коуделки, надій на інших гравців немає. Тим часом естонський спортсмен Артті Айгро проводить тренування з норвезькими атлетами та був найкращим за особистими результатами на недавньому чемпіонаті Норвегії. У минулому сезоні Айгро демонстрував стабільні результати на Кубку світу, тому є всі підстави сподіватися на його прогрес у кар'єрі. Також до залікової зони періодично потрапляє турецький спортсмен Фатіх Арда Іпчіоглу.
Сенсаційною фігурою ЛГП, особливо на початку змагань, стала французька команда. 22-річний Валентен Фубер двічі піднявся на п'єдестал на домашньому етапі в Куршевелі, а потім ще двічі закінчив у трійці найкращих на Континентальному Кубку в Штамсі, де конкуренція була досить сильною. Його 20-річний колега по команді, Арі Репеллен, також стабільно заробляв бали у ЛГП. Тому варто очікувати, що збірна Франції продемонструє ще більший прогрес у новому зимовому сезоні.
