Олександр Бондарев: амбіції чемпіона, партнерство з командою Вільямс і прагнення до Формули-1.

Рік 2024 став ключовим моментом у реалізації грандіозних амбіцій українського автогонщика Олександра Бондарева. 15-річний киянин успішно розпочав свою кар'єру у Формулі-4, взявши участь у двох з семи етапів, і вже продемонстрував свою готовність до змагань на потужних автомобілях. Завдяки підтримці команди Prema Racing і академії Вільямс, Олександр зміг суттєво просунутися в своїй професійній діяльності.

Оскільки сезон 2024 підійшов до завершення, Бондарев не витрачає час даремно і вже активно готується до 2025 року. В кінці листопада та на початку грудня він відвідав треки Формули-4, де йому належить змагатися за титул найкращого пілота в серії.

Новий сезон стартує 17 січня в Абу Дабі, де відбудуться перші змагання чемпіонату F4 Близького Сходу. Олександр Бондарев має чіткі цілі: пробитися до Формули-1 та здобути титул чемпіона світу. У ексклюзивному інтерв'ю Чемпіону молодий гонщик поділився своїми амбіціями, важливими етапами підготовки до реалізації мрії та життям професійного українського автогонщика.

- У п'ять років вас мама привела на Чайку (автодром поблизу Києва, - прим.). І почалося. Пам'ятаєте як це було?

- Так, мама привела мене на картинг у п'ять років. А почалося з того, що я дуже багато разів дивився мультфільм про Блискавку Макквіна. Він був моїм кумиром, а після того, коли я сів у карт, мені одразу дуже сподобалась швидкість. Після своїх перших перегонів, я зрозумів, що це те, чим хочу займатися все своє життя.

Коли ви вирішили серйозно зайнятися цим, приг recalls, з якими труднощами ви стикнулися на початку. Які моменти виявилися найскладнішими? Які методи ви використовували, щоб подолати ці виклики?

На моїх дебютних змаганнях роздавали кубки для перших п'яти учасників, а я фінішував сьомим. Я зупинився всього за дві позиції від нагороди, і це справді мене засмутило. Тому на наступних перегонах я зміг проїхати шостим, а потім і третім. Так я здобув свій перший кубок у віці шести років. Відсутність призу вважається поразкою.

- Назви класів у картингу постійно змінюються. Ви розпочинали з найменшого. Який там був об'єм двигуна?

Клас отримав назву 60 мікро, що відображає об'єм двигуна у 60 кубічних сантиметрів. В Україні діти мали можливість почати їздити в цій категорії вже з 6-7 років, а на міжнародних змаганнях - з віком восьми років. І в обох випадках використовувався один і той же мотор.

- Ви мали можливість взяти участь у чемпіонатах і кубкових змаганнях України...

Так, я брав участь у змаганнях в Україні в 2016 і 2017 роках. У 2016 році мені вдалося здобути перемогу в усіх трьох чемпіонатах: чемпіонаті України, Ротакс та Кубку. Це був надзвичайно вдалий сезон для мене. У 2017 році я вже розпочав участь у гонках за межами України, зокрема в Іспанії та Португалії.

- Як батьки сприймали ваше захоплення, підтримували одразу чи з часом?

Мої близькі завжди були на моєму боці з самого початку, адже вони розуміли, що це те, чим я хочу займатися. Коли я лише починав свої перші кроки в Україні, витрати були значними, хоча й не йшли в жодне порівняння з тими, що виникають при подорожах за межі країни. Цей спорт приносив мені велике задоволення, тому їхня підтримка була максимальною в межах можливого.

- Коли прийшло розуміння того, що треба їхати змагатися за кордон і спробувати свої сили на міжнародному рівні?

- У 2017 році. Після того як я виграв чемпіонат у 2016-му, ми переїхали за кордон, там знайшли тренера в Іспанії - Андрія Гонту. Коли почав брати участь в перегонах в Іспанії та Португалії, він нам дуже допомагав. Разом ми багато часу працювали спочатку в цих країнах, а згодом і на світових серіях.

- Як впливало ваше заняття на навчання?

В Україні я мав значно більше можливостей поєднувати заняття гонками з навчанням. Раніше я витрачав на картинг набагато менше часу, ніж тепер, коли мене оточують постійні тренування та змагання. Сполучити навчання в школі з гоночними активностями – це досить складне завдання, але для мене важливо завершити освіту, тому я намагаюся впоратися з усім.

Опишіть значення та обов'язки тренера у картингу. Яким чином він може підтримувати гонщика?

У світі автоспорту всі тренери раніше були гонщиками, і їх знання значно перевищують знання пілотів мого покоління. Коли я стикаюся з труднощами в управлінні автомобілем або в налаштуваннях, мій тренер вказує на помилки та ділиться безцінним досвідом.

- Як проходять тренування в картингу? Що на них відбувається, крім намотування кіл, контрольних заїздів тощо?

Після завершення кожної тренувальної сесії проводиться короткий аналіз. Збираються дані телеметрії та відеоматеріали з тренування. Усе це ретельно вивчається, щоб внести необхідні корективи, особливо в техніку пілотування.

Ми також здійснюємо аналіз налаштувань обладнання та, за необхідності, вносимо відповідні корективи.

Які основні відмінності між аналізом після перегонів у картингу та Формулі-4?

Вони мають значні відмінності. У Формулі-4 існує великий набір інструментів для проведення аналізу. Тут використовуються численні сенсори, такі як датчики газу, гальм та інші. Це створює можливість для більш глибокого і детального дослідження.

У картингу наявність такої кількості сенсорів є абсолютно нереальною — автомобіль занадто компактний. Крім того, це було б надто витратно для картингових змагань.

- Наскільки активну участь берете ви у налаштуванні боліда? Як відбуваються наради з цього приводу та за ким останнє слово?

- У мене є інженер, є механіки. Інженери говорять механікам, що робити, але всі налаштування, які вони змінюють - моє бажання. Наприклад, якщо я хочу, щоб машина була стабільнішою на вході в поворот, то інженер думає як це реалізувати, і потім вже говорить механікам, які налаштування треба змінити. Тому більшість змін у налаштуванні машини йдуть від пілота.

Пригадайте ті незабутні емоції, які вас охопили, коли ви вперше опинилися за кермом боліда... Які думки вас відвідали в той момент?

- Уперше я сів за болід торік. Пам'ятаю, як перші два дні йшов дощ, це дуже ускладнило дебют. Різниця між картингом і Ф-4 - що ти не можеш використовувати тіло, щоб допомогти машині, ти прив'язаний до машини, а машина важить набагато більше, ніж ти. У картингу можна залучити торс, щоб дати більше грипу. У Формулі-4 ти просто пілотуєш своїми ногами та руками.

Який рівень доступу до тестування на гоночному автомобілі? Скільки кіл ви повинні проїхати, чи яка максимальна кількість може бути?

- Є багато різних факторів, які на це впливають. Може бути чотири сесії по одній годині - тоді трішки менше кіл. А якщо резервувати увесь день лише для Формули-4 - є можливість проїхати набагато більше.

Також це залежить від треку - якщо він великий і потребує використання великої кількості гуми, то можна проїхати чотири-п'ять кіл до того, як колеса зносяться. Якщо коло коротке, як, наприклад, Мізано, то навіть за сім-вісім кіл з гумою все буде нормально.

Опишіть свої враження від контактної боротьби у Формулі-4. Які відмінності ви помітили в порівнянні з картингом, і чи відчуваєте ви себе комфортно в цій ситуації?

- Під час перших двох перегонів хвилювався і дещо побоювався, особисто на старті, бо багато великих болідів навколо тебе. Від картингу відрізняється дуже сильно.

А от в Монці я був спокійним, бо знав, що робити. Хоч і невеличкий, але досвід уже мав. Звісно коли є боротьба із зіткненнями, можна пошкодити машину в будь-якому контакті, після чого вона втрачає, у першу чергу, у швидкості. Тому треба бути набагато обережнішим і шукати свій психологічний баланс.

Поділіться, будь ласка, своїм досвідом адаптації після травми. Яким було ваше відновлення після кількох хірургічних втручань? Які у вас відчуття на сьогоднішній день?

Я провів чотири місяці в лікарні, а потім ще два - на реабілітації. Спочатку це викликало у мене певний страх. На першому етапі мені потрібно було подолати фізичний біль, адже через вібрацію у мене боліла нога. Потім настала боротьба з психологічними бар'єрами. Зараз я почуваюся добре, повністю відновився як фізично, так і емоційно.

Чи лякає швидкість понад двісті кілометрів на годину?

У мене абсолютно відсутній страх!

А як було раніше з картингом?

Ніколи раніше не відчував такого: ані в картингу, ані у Формулі-4. І що цікаво, у Формулі-4 швидкість здається меншою.

На фотографіях створюється враження, що ваш зріст досить значний...

- 180 сантиметрів (нагадаємо, Олександру - 15. - ред.). Я один із найвищих у будь-яких серіях.

Я не випадково поцікавився зрістом. Чемпіон світу 1996 року Деймон Гілл мав зріст 182 см, і це вважалося майже критичним показником у той період. Автомобілі були досить компактними...

В наш час пілоти стали значно вищими, що вплинуло і на розміри болідів. Якщо ти маєш зріст 190 см або більше, можуть виникнути певні труднощі. Проте, загалом, ситуація стала набагато комфортнішою.

- Вам лише п'ятнадцять. Ви продовжуєте рости?

Ми консультувалися з медиками, і вони запевнили, що мій зріст не перевищить метр вісімдесят три...

Отже, ви займалися вивченням цієї теми?

О, правда? (усміхається).

Мене, як звичайного фаната, цікавить, чи є система захисту гало перешкодою для вас?

Раніше я думав, що це може бути незручно для очей, але насправді це зовсім не так. Навіть центральна опора, яка розташована прямо навпроти носа, не створює жодних незручностей.

- Цікаво дізнатися все ж таки про співпрацю з Вільямс, тому що ми бачимо, як вони добре працюють з академією. І Франко Колапінто, який також має українське коріння, дебютував дуже вдало і тому цікаво, як вони вам допомагають, Яка у вас з ними співпраця, комунікація, що вони вам дають, як ви з ними працюєте?

Багато людей помилково вважають академію Вільямс звичайним навчальним закладом, але це зовсім не так. Ми активно співпрацюємо з інженерами на симуляторах, а також займаємося фізичною підготовкою під керівництвом тренерів і працюємо з психологами. Усе це є важливою частиною нашої підготовки до нового сезону в Формулі-4. Щодо Франко Колапінто, я вважаю, що він показав вражаючі результати у своїх перших гонках. Перехід з Формули-2 до Формули-1 — це значний крок, і він справився з ним на відмінно.

Розкажіть, будь ласка, про роботу офісу академії Вільямс. Який у вас досвід перебування там? Чи відчуваєте ви себе комфортно?

У мене відмінні стосунки з командою Вільямс. Після вдалого виступу у 2023 році вони запросили мене приєднатися до своєї академії. У Вільямс я взаємодію з багатьма професіоналами, серед яких є й ті, хто вже працює з бойовими пілотами, як-от Алекс Албан та Франко Колапінто. Тому весь отриманий досвід є надзвичайно цінним для мене.

- А яка команда безпосередньо у вас поза трасою? Хто вам допомагає? Як працюєте з соцмережами?

Мого менеджера звуть Кріс Гарфілд, і він завжди готовий підтримати мене в будь-яких питаннях. Саме завдяки йому я потрапив у Вільямс. Окрім того, у мене є особа, яка відповідає за мої соціальні мережі.

Яка роль вашої мами у вашій кар'єрі? Чи вона лише виконує традиційні обов'язки мами, чи активно бере участь у вашій професійній діяльності?

- Мама дуже допомагає, вона на всі перегони й тести їздить зі мною. Вона включена в усі процеси.

Чи не було випадків, коли мама намагалася перешкодити, коли швидкість ставала більшою?

Ні, такого ніколи не траплялося. Вона завжди надає мені підтримку.

Чи маєш можливість спілкуватися з пілотами команди Вільямс, можливо, навіть із бойовими? Якщо так, про що ви розмовляєте? Чи ділилися вони з тобою якимись корисними порадами?

- Так, я спілкувався з ними, трохи більше з Франко, ми були разом в академії на початку сезону. Ми нормально спілкуємось, вони зі мною поділилися досвідом щодо переходу з картингу до Формули-4. Це справді дуже допомагає.

Чи вдається підтримувати зв'язок з українськими гонщиками, з якими ви розпочинали свій шлях, або, можливо, з деякими з більш досвідчених колег?

Так, я маю тісні стосунки з Іваном Клименком, який цього сезону змагався у серії GT3 на автомобілі Audi. Ми є добрими друзями і завжди готові підтримати один одного. Тому, так, наша дружба досить міцна.

- Яким чином Ви вважаєте, що виглядає ситуація з автоспортом в Україні? Чи можемо сподіватися на появу нових зірок, подібних до Олександра Бондарева?

- Зараз багато українських пілотів почали з'являтися, особливо в категорії "міні", але є ще й ті, хто змагаються роками. Як новачки, вони одразу змагаються у міжнародних змаганнях в Європі. З радістю ділюся з ними досвідом, коли звертаються до мене за порадою.

Цього року Олександр Легенький та Лев Крутоголов продемонстрували вражаючі результати. Я щасливий, що українські картингисти стають все більш помітними та активно представляють нашу країну в цьому спорті.

- Коли Франко Колапінто тільки приєднався до Вільямс, відразу з'явився аргентинський спонсор. Як Ви вважаєте чи може український бізнес колись зайти в професійні перегони і чи можемо на боліді Олександра Бондарева ми колись побачити рекламу Монобанку, Нової Пошти або інших українських брендів?

Я вважаю, що так, але не в даний момент. Зараз всі зусилля зосереджені на підтримці України та досягненні нашої перемоги.

Вічне запитання: хто важливіший – гонщик чи автомобіль? Роз'ясніть простому фанату, як сильно пілот може вплинути на кінцевий результат перегонів.

Я розумію, що багато хто вважає, що 80% успіху залежить від автомобіля, а лише 20% — від пілота. Проте я з цим не погоджуюсь: для мене це співвідношення 50 на 50. Коли ти переходиш до Формули-4, роль пілота стає ще більш важливою. У картингу, на мою думку, вплив пілота перевищує 50%, а у Формулі-4 цей вплив ще більше посилюється.

Наскільки виснажливою є для вас гонка у Формулі-4?

- У Формулі-4 навантаження великі, але навіть не близько до тих, що у Формули-1. Ви бачили як Нік де Вріс був втомлений після своєї першої гонки в Монці й це навіть не найскладніша траса.

У Сінгапурі чи Катарі набагато сильніші навантаження.

У Формулі-4 тривалість гонки складає до 30 хвилин плюс одне коло. Хоча це досить значний час, у Формулі-1 гонка триває близько півтори години, що створює значно більший рівень навантаження.

Нікі Лауда одного разу зазначив: "Сучасний Формула-1 автомобіль може вести навіть мавпа". Які у вас думки з цього приводу?

Я не поділяю цю думку. Безумовно, у Формулі-1 існує безліч технологічних інновацій, проте кількість гонщиків, які досягають цієї вершини, надто мала. Пілот повинен володіти неймовірною швидкістю та стабільністю, лише тоді він зможе пробитися в цей елітний світ.

- Я давно мріяв запитати у людини, у професіонала. Як мені розгледіти вболівальницькими очима навички та майстерність гонщика. На що звертати увагу? Як зрозуміти, що це дійсно потужний пілот, з крутими навичками?

- Я можу сказати, що навіть якщо пілот може машину втримати на трасі - це вже означає, що він майстерний. Гоночний болід - дуже складний і важкий. Скільки разів пілоти потрапляють в аварію. І це ті гонщики, які точно знають, як пілотувати болід.

Якщо ви хочете зосередитися на певній навичці, рекомендую подивитися відео з онборд-зйомками (перспектива з камери всередині боліда, що демонструє, як гонщик управляє автомобілем) найшвидших кіл, які Формула-1 публікує на YouTube.

Якщо ви ознайомитеся з одним із цих відео, ви зможете побачити, як гонщик наближається до меж своїх можливостей. Пілот прагне встановити найшвидший час, особливо на Гран-прі Монако, де чітко видно, як близько вони під'їжджають до стін, адже їх мета — отримати максимальну продуктивність від своїх автомобілів.

До речі, чи пробували ви колись проїхати навіть кілька тестових кіл на трасі в Монако?

Ні, це неможливо. Потрапити на трасу в Монако — досить складне завдання, і у нас там не проходять гонки. Першою серією, що змагається на цій трасі, є Формула-3.

Монако раніше сприймалося як нещо виняткове. Як ви ставитеся до цього: це просто етап у житті чи має більше значення?

- Я знаю наскільки це складна гонка для пілотів. Але за неї дається така ж кількість очок, як і всюди.

- У Монако найважливіше - це кваліфікація. А у Формулі-4? Наскільки взагалі зараз боліди дозволяють обганяти, чи тут також важливим є кваліфікація?

У Формулі-4 ситуація ще більш ускладнена. Якщо ти не опинився на трасі в Монці, маневри для обгону стають справжнім викликом. Відсутність значної аеродинаміки означає, що перебуваючи близько до іншого автомобіля, ти втрачаєш навіть той обмежений притиск, який є. Тому обганяти надзвичайно важко, за винятком Монци, де численні прямі ділянки трошки полегшують цю задачу. Крім того, у Формулі-4 немає DRS (системи зменшення аеродинамічного опору), що ще більше ускладнює можливості для обгонів.

Кваліфікація стає одним із найважливіших аспектів Гран-прі.

- Найбільш ключовий, найбільш!

Можливо, у вас вже є ваші улюблені трансляції?

Трек у Монці мені справді до вподоби. Це місце для мене рідне, адже я проживаю в Монті та навчаюся тут. Воно має для мене особливе значення. Наступного року у Формулі-4 відбудеться дві гонки на цьому тракті, і я мрію про перемогу.

В даний момент у Формулі-1 спостерігається безліч змін у календарі, і деякі європейські етапи опинилися під загрозою скасування. Водночас у США заплановано три гонки, а також кілька етапів на Близькому Сході. Як Ви бачите тенденції, в яких сьогодні розвивається Ф-1?

В Європі існує безліч історичних трас, і мені дуже не хочеться, щоб вони зникли з розкладу. Водночас у США всі траси спеціально побудовані для Формули-1, тому я можу зрозуміти, чому Ф-1 проводить гонки саме там.

Чи вдалося хоч трохи відчути себе за кермом гоночного боліда Формули-1 Вільямс? Можливо, ви змогли проїхати кілька кіл?

Ні, ніколи. Я відвідував гоночні вікенди в Імолі та Монці, але лише під час кваліфікацій або тренувань. Тому у мене не було шансу це зробити.

Чи маєте ви досвід керування цивільним автомобілем?

- Ні, мені всього 15 років (сміється).

А чи не було б цікаво спробувати свої сили в кузовних гонках?

На мою думку, ці серії дійсно варті уваги, проте я не маю можливості витрачати зайвий час, адже якщо відійти від встановлених шаблонів, повернутися до них стає досить складно.

Поділіться своїм досвідом переїзду за кордон, адже ви зробили це в дуже молодому віці. Ви вже даєте інтерв'ю англійською та іспанською мовами, можливо, ви також опановуєте італійську. Яким чином проходить ваша адаптація до життя в Європі?

Коли ми вперше переїхали з України до Іспанії, це було досить викликом. Я не володів мовою, тому процес адаптації до нової школи та оточення дався важко. Проте переїзд до Італії виявився набагато простішим. За рік я опанував італійську, і тепер відчуваю себе комфортно.

Яким чином проходить ваш звичайний робочий день?

Я здобуваю освіту в школі, де заняття тривають до 16:00. Після уроків я відправляюся в спортзал, де відбуваються мої тренування, які призначають тренери Вільямс. Ці тренування є для мене обов'язковими. Коли у мене залишається вільний час або немає домашніх завдань, я займаюся на симуляторі, щоб якісніше підготуватися до наступного тестування.

- Ви цього року були на етапі Формули-1 в Монці - побачили перемогу Феррарі та знамениту "червону стіну". Розкажіть трохи про це.

Атмосфера була справді чудовою. Феррарі не щороку перемагають у Монці, тому для італійців це справжній привід для святкування.

- Які захоплення, хобі є в Олександра Бондарева? За яким видом спорту слідкуєте? Полюбляєте самі вийти десь у дворі чи в залі?

Я витрачаю чимало часу на симулятор, адже маю його вдома і регулярно тренуюсь. Щодо інших видів спорту, то найбільше мене цікавить футбол. Я великий фанат Челсі і практично ніколи не пропускаю їхні матчі, хіба що коли займаюсь на треку. Можна з упевненістю сказати, що я справжній футбольний уболівальник, адже часто дивлюсь матчі по телевізору.

Можливо, ви стежите за успіхами українських атлетів?

У складі Челсі виступає Мудрик, тому слід слідкувати за його виступами.

Чи підтримуєте зв'язок з друзями в Україні? Наскільки добре ви знаєте про поточну ситуацію в країні?

- Так, я обізнаний, мій тато все ще живе в Україні, і я дуже за ним сумую. А щодо друзів - я так давно переїхав, тому контакт із ними втратив.

За яку команду в Формулі-1 підтримує Олександр Бондарев?

- Відносно Вільямс. У дитинстві я був великим шанувальником Себастьяна Феттеля, адже він не лише талановитий гонщик, але й справжня особистість.

Хто ж є найвидатнішим пілотом усіх часів? Це питання стосується не лише Формули-1.

- Сенна, Айртон Сенна.

Збережемо це для майбутніх поколінь. Які мрії плекає Олександр Бондарев? Коли можна очікувати його дебют у Формулі-1?

До участі у Формулі-1 залишилося ще чимало років. Спочатку потрібно пройти через Формулу-4, ФРЕК, Формулу-3 та Формулу-2. Це довгий та тернистий шлях, але моя мета – стати чемпіоном Формули-1.